Сумщина стала однією з найбільш небезпечних зон України, де щодня лунають обстріли та панують небезпеки від ворожих дронів. Проте навіть в таких умовах рятувальники не припиняють свою роботу, ризикуючи життям, аби допомогти постраждалим та ліквідувати наслідки атак. Історії двох рятувальників з прикордонних районів — Миколи Загацького та Якима Новікова — яскраво демонструють, як працюють герої на передовій.
Микола Загацький, пожежник з Краснопілля, знає, що таке працювати на межі війни. Село розташоване всього за 8 км від російського кордону, і його команда регулярно потрапляє під обстріли. Найбільше враження на Миколу справила трагедія в селі Чернеччина, де через влучання безпілотника загинула ціла родина — батько, вагітна мати та їхні двоє маленьких дітей.
“Ця трагедія залишила в мені глибокий слід. Це була одна з найбільших втрат, які я бачив за свою кар’єру,” — згадує Микола.
Найгіршою пам’яттю для нього залишилось бомбардування місцевої лікарні, в якому він брав участь у рятувальних роботах. Ворожі дрони скинули більше десяти шахедів на медзаклад, що був переповнений хворими. І Микола з екіпажем витягували людей навіть під обстрілами, поки останній дрон не завалив частину будівлі.
Робота рятувальників на Сумщині — це постійний ризик. У той час як за кілька років до війни найбільше небезпек було через артилерійські обстріли, сьогодні ситуація змінилася. Основна загроза — це дрони, які атакують не тільки цивільні об’єкти, а й самі пожежні машини. Так, один з таких дронів влучив у машину, на якій Микола разом з командою виїжджав на виклик. В результаті поранення не було, але техніка була серйозно пошкоджена.
Яким Новіков, колега Миколи з Білопілля, також добре розуміє небезпеку, яка загрожує його команді. Підрозділ працює всього за десять кілометрів від російського кордону, де ситуація не менш складна. “Женевську конвенцію ніхто не відміняв, але для ворога ми все одно мішень. Ми знаємо, з ким маємо справу,” — говорить Яким, наголошуючи на тому, що рятувальники часто стають ціллю для ворожих обстрілів.
“Під обстріли потрапляємо постійно. Минулого року ми втратили нашого товариша, пожежника Сергія Антоненка, коли він проводив цивільних у безпечне місце. Йому було всього 22 роки,” — додає Яким.
Рятувальники Білопільської пожежної частини також стикаються з численними труднощами, коли не можуть дістатися до місць подій через повторні обстріли. Однак вони не зупиняються і продовжують виконувати свою роботу. “Один раз ми потрапили під обстріл, і двоє з нас отримали поранення. Дрон влучив у нашу машину, але дерево врятувало нас від серйозних травм,” — згадує Яким.
У багатьох прикордонних селах Сумщини рятувальники вже не можуть виконувати свою роботу через відсутність людей та небезпеку від постійних атак. Зараз понад 30 населених пунктів на Сумщині є безлюдними. Люди були евакуйовані, а села залишилися під обстрілами та на межі повного знищення.
Незважаючи на це, рятувальники продовжують працювати, готові до будь-яких небезпек, аби рятувати життя. Їхня відвага та самовідданість — це приклад справжнього героїзму в умовах війни.
