Всупереч похмурим прогнозам екологів, популяція білих ведмедів на архіпелазі Шпіцберген продемонструвала неочікувану динаміку. Дослідники з подивленням констатують: попри стрімке зникнення морського льоду, хижаки виглядають здоровішими та значно додали у вазі.
Це відкриття суперечить базовим уявленням про арктичну екосистему. Традиційно вважалося, що відступ льоду – основної платформи для полювання – прирікає ведмедів на голод. Проте вивчення 770 дорослих особин у період з 1992 по 2019 рік показало протилежну картину. Поки планета нагрівалася, а кількість безльодових днів у регіоні зросла майже на 100 одиниць (приблизно по 4 дні щороку), ведмеді на Шпіцбергені примудрилися накопичити солідні запаси жиру.
Феномен пояснюється дивовижною адаптивністю звірів. Ведмеді почали частіше шукати поживу на суші, переключившись на північних оленів. Окрім того, парадоксально, але танення льоду подекуди лише полегшило їм роботу. Тюлені змушені тіснитися на крихітних залишках крижин, що робить їх легкою здобиччю для хижака. Велика кількість підшкірного сала у ведмедів – це не просто “зайва вага”, а критично важливе джерело енергії, термоізоляція та запорука того, що самиці зможуть вигодувати потомство жирним молоком.
“Чим товстіший ведмідь, тим кращий його стан. Я очікував побачити погіршення фізичного стану, коли втрата морського льоду була настільки значною”, – зізнається провідний автор дослідження Йон Аарс із Норвезького полярного інституту.
Важливим фактором добробуту ведмедів стало відновлення популяції моржів. Після того, як у 1950-х роках у Норвегії цих ластоногих взяли під сувору охорону, їхня кількість суттєво зросла. Сьогодні моржі – це:
- доступне та надзвичайно калорійне джерело їжі для білих ведмедів;
- альтернатива тюленям у періоди, коли вихід на лід стає неможливим;
- шанс для хижаків пережити тривалі безльодові періоди на узбережжі.
Проте вчені застерігають від передчасної радості. Цей “бенкет під час кліматичної кризи” може бути лише короткостроковою аномалією. Доктор Джон Вайтман із Polar Bears International наголошує, що довгострокові прогнози залишаються тривожними. Подальше зникнення криги змусить тварин витрачати занадто багато енергії на переходи між мисливськими угіддями, що швидко спалить їхні нинішні жирові резерви.
Більше того, глобальне потепління вже б’є по найбільш вразливих групах. Тривала відсутність льоду знижує шанси на виживання дитинчат, а також старих самок. Зрештою, без стабільного льодового покриву білі ведмеді як вид опиняться на межі зникнення, адже нинішня регіональна специфіка Шпіцбергену лише відтерміновує неминучі виклики великої трансформації Арктики.
