В Україні набув чинності закон “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення”. Він відкриває шлях до масштабної декарбонізації, але експерти б’ють на сполох: без реальних механізмів підтримки промисловість може опинитися під загрозою.
Між бажанням і можливостями
Президентка Асоціації професіоналів довкілля Людмила Циганок зазначає: підприємства активно цікавляться найкращими доступними технологіями та методами управління (НДТМ), проте реальна фінансова спроможність модернізуватися поки що відсутня.
“Ми ризикуємо втратити промисловість під вивіскою правильних європейських слів”, – каже Циганок.
Умови воєнної економіки, руйнування та необхідність інвестувати в енергетичну безпеку роблять масштабні екологічні вкладення майже недосяжними без державної та міжнародної допомоги.
Інвестиції та досвід Європи
Впровадження НДТМ потребує мільярдних капіталовкладень, довгих кредитних ресурсів, грантів та технічної підтримки. У країнах Східної Європи, таких як Польща, Чехія та Румунія, це стало шляхом розвитку промисловості, а не вироком для старих підприємств.
В Україні поки що бізнес отримав лише закон і зобов’язання. Без доступних кредитів, механізмів співфінансування та підготовки кадрів ризики залишаються високими.
“НДТМ це правильний курс. Але без часу, грошей і технічної підтримки ми ризикуємо модернізувати економіку не вперед, а вбік – шляхом зникнення підприємств, а не їх оновлення”, – підсумувала Циганок.
Головні виклики переходу
- інвестиційна невизначеність воєнного часу
- критичний дефіцит інженерних кадрів
- ризики завезення непридатних технологій
- слабка система контролю
Експертка наголошує, що без жорстких технічних критеріїв та підтримки держави НДТМ можуть стати не інструментом розвитку, а тригером для згортання частини української промисловості.
Критики закону відзначають нереальні терміни модернізації — лише сім років на перехід до НДТМ, в той час як у стабільній Європі цей процес тривав понад два десятиліття. Додатково, закон ігнорує вплив воєнного стану на економіку та інвестиції.
