Вона гавкає, наче пес, майстерно полює на отруйних змій і здатна безслідно зникати серед розпечених барханів. Барханна кішка залишається однією з найбільших загадок для сучасної зоології, адже це єдиний представник котячих, чиїм домом є виключно екстремальні пустелі.
Попри свій мініатюрний вигляд – вага дорослої особини коливається в межах усього 1 – 3 кг, а довжина тіла не перевищує 57 см – цей звір є ідеальним хижаком. Природа наділила його феноменальним слухом та унікальними лапами. Густа шерсть на подушечках захищає від гарячого піску і, що найцікавіше, майже повністю стирає сліди. Саме через цю “невидимість” вчені досі не можуть встановити точні межі ареалу виду.
Ці одинаки ведуть суворо нічний спосіб життя, перетворюючись на справжній жах для дрібних мешканців пустелі. У їхньому меню зазвичай опиняються:
- різноманітні гризуни – миші, піщанки та тушканчики;
- невеликі птахи;
- рептилії, зокрема піщані гадюки, яких кішки вбивають та іноді закопують про запас.
Окремої уваги заслуговує шлюбний період. Щоб знайти партнера на неосяжних просторах, ці коти видають гучний крик, що дивним чином нагадує гавкіт собаки. Такий звуковий сигнал у поєднанні з гострим слухом дозволяє парам зустрічатися в умовах повної ізоляції.
На сьогодні географія їхнього розселення охоплює величезну територію: від Марокко та Сирії до Казахстану й Пакистану. Існують навіть дані про присутність окремих особин в Азії та Північній Америці. Проте через скритність тварин та їхню звичку жити в норах, кожне нове дослідження Iflscience лише підкреслює, як мало ми насправді знаємо про цих пустельних мешканців.
