Село Дернове на Сумщині попрощалося зі своїм земляком, який віддав життя за майбутнє країни на полі бою. Молодший сержант Національної гвардії України Денис Давидов загинув 9 січня 2026 року в Донецькій області, виконуючи бойове завдання. Йому назавжди залишиться тридцять чотири.
Життєвий шлях Дениса почався у квітні 1991 року саме тут, у Дерновому. Після закінчення місцевої школи він шукав своєї долі у столиці, де працював водієм та виховував доньку Дашу. Проте, коли ворог прийшов на нашу землю, чоловік прийняв свідоме рішення змінити кермо цивільної автівки на зброю. У лавах 1-ої Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» він служив старшим водієм артилерійського дивізіону.
Побратими та близькі згадують Дениса як людину надзвичайної доброти та щирості. Він був не просто воїном, а надійною опорою для батьків — Тетяни Іванівни та Сергія Олексійовича, а також турботливим братом для сестри Олени. Друзі пам’ятають його захоплення спортом та безмежну відданість рідному селу.
Траурна церемонія об’єднала всю громаду. Біля батьківської хати зібралися:
- командування та бойові побратими;
- представники Тростянецької міської ради та старостату;
- однокласники, вчителі та сусіди.
Заупокійну службу провів військовий капелан отець Андрій. Командир підрозділу, згадуючи загиблого, підкреслив масштаб його подвигу.
«Денис Сергійович пожертвував своїм життям заради України та українського народу, заради майбутнього наших дітей. Тепер він із небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг», – сказав офіцер.
Слова болю промовила і колишня вчителька героя Тетяна Конєва, згадуючи Дениса ще школярем. Секретар міської ради Наталія Ковальова від імені громади висловила глибоке співчуття родині, яка виховала справжнього патріота. Під звуки трикратного військового салюту Державний Прапор України передали батькам загиблого — як символ вічної вдячності народу за мужність сина.
Тростянецька громада назавжди збереже пам’ять про Дениса Давидова. Герої не вмирають, доки ми про них пам’ятаємо.
