Політ зазвичай асоціюється з легкістю, але історія природи знає винятки. Мільйони років тому над рівнинами сучасної Аргентини здіймався у повітря птах, розмах крил якого можна порівняти з невеликим літаком.
Йдеться про аргентавіса – одного з найбільших летючих птахів, відомих науці. Про цього гіганта розповів еволюційний біолог Скотт Треверс, узагальнивши дані багаторічних палеонтологічних досліджень.
Аргентавіс мешкав у пізньому міоцені – приблизно шість-вісім мільйонів років тому. Він належав до вимерлої групи великих хижих птахів Teratornithidae, які поєднували значні розміри з умінням літати.
Цей вид вважається одним із найкраще досліджених серед доісторичних птахів. У розпорядженні науковців є кістки крил, фрагменти лап та скам’янілості плечового пояса, що дозволило досить точно відтворити зовнішність і можливості птаха.
Згідно з дослідженням 2007 року, розмах крил аргентавіса становив від 5 до 7 метрів – рекордний показник серед усіх відомих летючих птахів. Вчені також припускають, що він важив близько 70-80 кілограмів, перевершуючи за масою будь-який інший птах, здатний підніматися в небо.
Попри такі параметри, аргентавіс не був незграбним. Дослідники вважають, що значну частину часу він проводив на землі, пересуваючись відкритими просторами. За даними дослідження 2013 року, цей птах був опортуністичним м’ясоїдом і падальщиком та міг полювати на дрібну і середню здобич.
За оцінками біологів, аргентавіс був спокійним і неквапливим птахом. Він злітав нечасто та харчувався лише кілька разів на день.
Дослідження 2022 року показало, що під час польоту цей гігант майже не змахував крилами. Його грудні м’язи були відносно невеликими для такого тіла, тому активний політ на кшталт дрібних птахів був для нього неможливим.
Натомість аргентавіс досконало володів мистецтвом ширяння. Він міг долати великі відстані, втрачаючи мінімум висоти, подібно до сучасного планера, та розвивати швидкість близько 60-70 км/год.
Найскладнішим етапом був зліт. Птах не міг просто відштовхнутися від рівної поверхні, тому, за біомеханічними моделями, використовував кілька можливих стратегій:
- зліт із нахиленої поверхні
- використання зустрічного вітру
- зліт за високої температури повітря
Для порівняння, сучасні рекордсмени швидкості мають зовсім інші розміри. Найшвидшим птахом на планеті вважається сапсан. Під час пікірування він здатний розвивати швидкість понад 380 км/год, атакуючи здобич у повітрі.
На тлі таких показників аргентавіс виглядає не спринтером, а витривалим повітряним мандрівником – символом епохи, коли небо належало справжнім гігантам.
