У гірських лісах півдня Японії ховається тварина, що майже не змінилася з доісторичних часів. Йдеться про рідкісного лазячого зайця Pentalagus furnessi, якого вчені називають однією з найбільш унікальних форм життя сучасності.
Цей вид є ендеміком островів Амамі-Осіма і Токуносіма в архіпелазі Рюкю та залишається єдиним живим представником свого роду. Саме тому його часто визначають як «живу копалину» – свідка еволюції, що триває понад шість мільйонів років.
Pentalagus furnessi вирізняється не лише походженням, а й зовнішністю. За даними дослідників, це один із небагатьох ссавців, який зміг вижити в умовах тривалої ізоляції, тиску хижаків і поступових змін середовища ще з часів плейстоцену.
Його легко впізнати за чорно-коричневою шерстю, короткими лапами, дуже маленькими очима та крихітними вухами. Особливу роль відіграють товсті й міцні кігті – саме з їхньою допомогою тварина риє нори на крутих, лісистих схилах.
Науковці встановили, що найближчим родичем цього виду був вимерлий Pliopentalagus. Існує припущення, що лінія Pentalagus furnessi відокремилася ще в середньому міоцені, що робить його одним із найдавніших представників зайцевих.
Для існування цей заєць потребує дуже специфічних умов. Йому необхідна мозаїка старих і молодих лісів, густий підлісок та прохолодні, затінені долини. Колись такі ліси вкривали значну частину островів, однак діяльність людини суттєво скоротила їхні площі.
Міжнародний союз охорони природи зараховує Pentalagus furnessi до видів, що перебувають під загрозою зникнення. Дані оцінок свідчать про різке скорочення чисельності популяції за останні десятиліття.
На острові Амамі-Осіма кількість особин зменшилася з приблизно 6100 у 1990-х роках до 2000-4800 на початку 2000-х. На Токуносімі ситуація ще критичніша – через фрагментований лісовий покрив там залишилося близько 400 зайців.
Середовище існування виду не лише скорочується, а й розпадається на окремі ділянки. Якщо на Амамі-Осіма ліс досі займає близько 86% території, то на Токуносімі цей показник становить лише 44%.
Серйозну загрозу для лазячого зайця становлять і завезені хижаки. У 1979 році на Амамі-Осіма випустили яванських мангустів для боротьби з отруйними зміями, однак ті почали полювати на місцеві види, зокрема й на Pentalagus furnessi.
У 2005 році Міністерство довкілля Японії запустило програму з винищення мангустів. Попри певний прогрес, вид і далі потерпає від диких кішок і собак, які пристосувалися до життя в лісових районах.
Фахівці наголошують: збереження цього унікального зайця напряму залежить від захисту його середовища проживання та контролю за інвазивними видами.
